Анастазія, 66 - 13 мая 2007 07:32

Мій переклад за мотивами книги
К.С.Луіс, Листи Пустодзвона C.S. Lewis, The Screwtape Letters
Лист 1

Дорогий Короїде!
З великим незадоволенням я дізнався, що Твій пацієнт став християнином. Не обманюй себе надією, що Тобі вдасться уникнути належного в таких випадках покарання. Але не відчаюйся. Треба шукати вихід з становища. Сотні цих "навернених" після деякого часу перебування в таборі Ворога вдалося "перенавернути" і вони тепер з нами. Всі привички пацієнта, - як ментальні, так і тілесні, нам на руку.
Одним з наших великих союзників є церква. Так, так, я не обмовився. Але не перепутай. Я не маю на увазі Церкву духовну, що існує в часі і просторі, що сягає корінням в вічність, і що небезпечна для нас, як армія з розвіваючимися прапорами. Перед цією Церквою навіть наші найдосвідченіші спокусники почуваються незручно. Але, на наше щастя, вона невидима для тих людей. Все, що Твій пацієнт бачить – це висока камяна споруда з банями на даху і пишно прибрана всередині. Служителі вбрані в дорогий блискучий одяг, користуються золотим посудом і співають, як в опері, і то не першорядній. Оскільки Твій пацієнт свіжонавернений, то його думки навколо простої громади християн І-го століття, про яку йому недавно розповіли. І вже тут в нього зароджуються сумніви. Твоя справа підтримувати їх в ньому. Але особливий натиск роби на "ближніх". В церкві йому не раз стануть на ногу і боляче штовхнуть. Коли він розглянеться довкола, то побачить багато знайомих облич. Але на Твоє, мій дорогий Короїде, щастя, знайомих не з приємної сторони. Тут він зустріне і продавщицю, що він навіть в той відділ в магазині не заходить, коли бачить її, бо має на то причину. Зустріне інших, з якими мав конфлікт чи то в автобусі, в ЖЕКу, в поліклініці чи на роботі. Дозволяй його думкам блукати туди і сюди між поняттям "Церква, як Тіло Христове" і реальними людьми, від яких він не так, щоб був в захопленні. І нема значення, що багато з них є правдивими воїнами Ворожої сторони. Абсолютно ні! Дякуючи нашому Отцю, Що Під Нами, Тобі попався недалекоглядний пацієнт. Користай з цього! Все – пискливий спів сусідки в церкві, скрипучі чоботи сусіда, подвійне підборіддя, святенницький вигляд, дивний одяг, все, що викликає в нього роздратування, - це вода на наш млин.
Працюй міцно над розчаруванням або духовним спадом, що наступить в пацієнта після періоду піднесення. Наш Ворог дозволяє, щоб це сталося на порозі кожного людського зусилля. Це стається, коли хлопчик, зачарований історією пропригоди Одіссея, хоче вивчити грецьку мову. Це стається, коли закохані одружуються і починається справжня робота навчитись жити разом. На кожній стадіїї життя це виникає, коли мрійливе захоплення переходить в реальність. Ворог дозволяє собі це ризикування, бо Він має на цей рахунок незрозумілу нам і дивну фантазію перетворити цих гидких червяків, що називаються людьми, в своїх добровільних слуг. Чи "синів", як ще Він їх називає. Він навіть надає перевагу цій двоногій людській худобі перед світом духів. Але бажаючи собі їхнього непримусового служіння, Він відмовляється впливати на їхні постанови і на досягнення планів, що Він поставив перед ними. Він залишає їм вільний вибір. От тут-то і ховається наша нагода! Але памятай, коли вони успішно переживуть хвилю душевного занепаду, то стають менш залежними від емоцій і, тим самим, більш відпорними до спокус.
А тепер припустимо, що його ближні не дадуть поважної причини до розчарування. Звичайно, як вони дадуть, і в більшості випадків так є, то Твоє завдання значно простіше. Все, що Тобі треба робити, це за всяку ціну не допускати до його голови думки: "Якщо я, будучи тим, ким я є, можу рахувати себе християнином, то чому через різні інші недоліки тих людей, що поруч мене в церкві, я повинен вважати їх лицемірами?" Ти, дорогий Короїде, можеш спитати, а як це можливо, щоб така очевидна думка навіть не виникала в людській голові?
Можливо, мій любий племіннку, ще й як можливо! Тримай його добре в руках і така думка ніколи не прийде йому на ум. Він новий в таборі Ворога і немає ще справжньої покірності. Те, що він каже, навіть, коли стоїть на колінах, про свою власну гріховність, це дитяче лепетання. В глибині душі він думає, що його рахунок в бухгалтерській книзі нашого Ворога досить високий за одне тільки те, що він дозволив навернути себе і що він вже показує велику покірність та принижує себе, ходячи до одної церкви з такими хамами і зарозумільцями. Тримай його в цьому стані якнайдовше.

Твій люблячий дядько
Пустодзвін

• 
• 
•