ИщуТебя, 43 - 1 ноября 2009 17:21

Ми живемо.часто думаючи, що без нас свiт не можливий.
Часто думаемо, що володарi свiту.А насправдi - маленька, нечiтка цяточка.
Думаемо, що iснуе лише два типи думок : моя i неправильна.
Шукаемо вiдповiдi одразу на всi питання.Життя без питань не мае сенсу.Iнакше нас створили б для чогось iншого.
Часто думаемо, що вiд нас вiдвернувся свiт.А насправдi це ми вiдвертаемось вiд нього.
Коли ми самотнi, то другом для нас буде той, хто входить у дверi, коли весь свiт виходить з них..
.Велич людини тим i велика, що вона усвiдомлюе свою нiкчемнiсть.
Пам'ятайте, що нам не дано бiльше, нiж ми можемо витримати.Пiдтвердженням цього е любов.
Ми самовпевненi.Але нам тiльки так здаеться.Ми думаемо ,що проживемо без нього чи без неi. "Забиваемо" на все, розумiючи, що нiколи не забудемо.Видаляемо телефонний номер, знаючи, що вiн нiколи не зникне з нашоi пам'ятi.Тiкаемо вiд питань, бо боiмося жорстокоi ,колючоi правди. Боiмося визнати, що любимо, лише тому, що вперто чекаемо на невзаемнiсть.
Коли щастя близько, розвертаемось до нього спиною, а потiм бiжимо за ним на колiнах.
Але його не повернеш.Воно пiшло до того, хто зрозумiв це ранiше.Кожного разу повторюемо собi : "Це востанне." Але воно повторюеться знову i знову.Кажемо собi : "Я забуду!" Але прекрасно розумiемо,що ВIН(ВОНА) залишиться назавжди в нашому серцi.
З вiдвертiстю можемо визнати, що любимо.Але йому(iй ) цього не скажемо нiколи...Ми не самотнi.Але не бачимо себе без неi.Без любовi.

• 
• 
•