Amadej, 39 - 11 июля 2008 11:22

Майбтня зрада.

Як важко знати своє майбутнє,
Твоє., та наше майбуття,
Руїни нашого кохання,
Страждання нашого життя.

Я вірний був, вірним лишився,
Тобі собі та всім, усім.
Та зради дату своєї знаю,
І від того помираю.
Від того гірко важко тяжко,
І серденько так сильно б’ється,
А посмішка тобі сміється,
Невірно…
Душа болить, На шматки рветься,
Ось-ось, і зараз розіб’ється.

До тебе йшов, з правдою у серці,
Тобі казав, як сильно я кохав.
Кохав, кохав,
Тай досі ще кохаю,
Та дату зради пам’ятаю.
Покінчити з усім тепер.
Щоб голуб любові нашої помер,
Чи побути весь цей час з тобою,
І відчувати тебе душею?

Збрехати, я тобі не зміг,
У тому мій найбільший гріх,
Та правди також не сказав,
Очі свої понурив, їх сховав.
Як битий пес я втік,
Закрив в душі своїй слів потік.
Сльози очі ледь сховали.
І час від часу на тебе з коса споглядали.
Милувались.

• 
• 
•