Ксюша, 37 - 17 апреля 2008 20:24

„ТРАГЕДІЯ НА ДВОХ”
Осінній дощ морочить душу зрання,
Похмуро тьопають врозбрід мої думки,
А ти стоїш на сходинці останній,
Немов на другім березі ріки.
Ще не пішов, і вже не залишився...
Непевний час: туди-сюди – нулі,
Годинник всесвіту, напевне зупинився,
А твій сніданок стигне на столі.
Столітня мить в тисячолітній драмі:
Сімейна сцена..., зал без глядача...
Такі безбожні стоїмо у храмі,
Де нас колись такий же дощ вінчав.
/Раїса Лук’янчук/

• 
• 
•