Ольга, 68 - 5 апреля 2008 08:17

ТАКА ВОНА Є!
_________________________________


СПОВІДАЛЬНО-ЩИРА, БЕЗОГЛЯДНО-ВІДВЕРТА, ЗВОРУШЛИВО-НАЇВНА, ЗБОЛЕНО-НІЖНА й ПО-ЖІНОЧОМУ ІРОНІЧНА ТА ЛУКАВА, ЧАСОМ ГРАНИЧНО-ПРОСТА, ПОЗБАВЛЕНА ВЕРСИФІКАЦІЙНОГО БЛИСКУ ТА ЗОВНІШНЬОГО ЛОСКУ, ПОЕЗІЯ НАТАЛІ БАКЛАЙ ЧАРУЄ І ПРИВОРОЖУЄ ОСОБЛИВИМИ, ДОСТУПНИМИ НЕ БАГАТЬОМ, ЗНАННЯМИ НЕЗВІДАНИХ ТАЇНСТВ ЖІНОЧОЇ ДУШІ. ТАК МОЖЕ ПИСАТИ ЛИШЕ ЖІНКА, ЯКА ЗНАЄ, ЩО ТАКЕ ЛЮБОВ, ЯКА ЛЮБИЛА І ВМІЄ ЛЮБИТИ.

***
З яких доріг до мене в хату ТИ?
З яких світів, галактик знов з'явився?
Кажу:"Проходь", - а думаю:"Прости", -
Кажу:"Не ждала", - і мовчу, що снився.

А ти стоїш з роси, а чи дощу,
Такий пречистий, аж в кімнаті світло,
І я укотре про любов мовчу
Й кажу неправду:"Ти, як тепле літо".

Мені б сказати:"Вітре, зачекай!
Обходь мене. Чого летиш до мене?"
А я сміюся:"Будем пити чай,
Він, мабуть, молодий, бо чай - зелений".

А я шаріюсь:"Літо... Вітер... Дощ...
Дозволь зібрати краплі на волоссі?"
Оце і є з усіх найвища прощ -
Так пробачають те, що не збулося...

(НАТАЛЯ БАКЛАЙ)

• 
• 
•