Анастазія, 66 - 20 марта 2008 03:44

В цей останній тиждень посту перед світлим святом Пасхи, по латинському календарю, стараюсь кожного дня писати про це. Навіть для тих, хто святкує Пасху за східним обрядом, все одно зараз Великий піст. Час пригадати про Ісуса Христа, про Його життя і смерть. Про ціль того.

Вчора я писала про глибокий духовний звязок простих селян з Богом, про їхні жертви у вигляді посту і відмови від тих, навіть невеликих розваг, що вони мали.

Ще так само вони готували своє житло і подвіря, щоб усе було чисте і достойне великого свята. Білили хати, всередині і знадвору, прали вишивані рушники, що їх знімали на час посту, міняли штучні воскові квіти навколо образів, шилися нові, весняні сукенки. Опоряджували подвіря і городи, в останній тиждень різали свиню, робили ковбаси і коптили шинки, або купували мясо і коптили. І при тих всіх спокусливих запахах навіть не кушали мяса!!! То був би гріх, а Бог всьо бачить! Звичайно в Україні писали писанки, але тоді в нашому селі вже мало хто вмів, але фарбували крашанки, переважно цибульним відваром, які, хоч і були простіші, але теж виглядали святково і небуденно. Пеклися паски, і баби, і ще багато солодкого, але то все можна було їсти, аж освячене, і то після недільної довгої служби.

Було багато обмежень, але й багато радості. Великодня нема без посту, свята без підготовки до нього, а відпочинку без праці... А ще, думаю що зовнішній лад і порядок відображає і внутрішній стан.

Ісус запрошував до себе всіх струджених і обтяжених, і обіцяв їх заспокоїти. Струджених...

• 
• 
•