Maggi, 35 - 18 февраля 2008 19:59

- Ти бачиш?
- Що?
- Зоря упала з неба.
Чия вона, і хто її впустив?
Кому це щастя так уже й не треба?
Хто розійшовсь, а вчора ще любив?
Ти знаєш?
- Знаю. Знаю я про тебе,
Кого любив, за ким ти упадав,
Кого привести намагавсь до себе,
Кого душею й серцем всим кохав?
Кохаєш?
- Так. І досі ще кохаю -
У цьому щастя і великий жаль.
Чом не забуду? Й досі я не знаю -
Вона за ширмою, а на лиці – вуаль.
- І що тепер?
- А що мені робити?
Страждатиму, надія вся на час,
Бо знай – кохання важко вбити,
Єдине це, що зв’язує ще нас…

• 
• 
•