Ольга, 68 - 1 февраля 2008 21:34

СТОРІНКАМИ ЖИТТЯ...
СИТУАЦІЯ
____________________________________


***
Пригадую свої сімнадцять літ.
Мелодії мажорні, не симфонії,
І хлопця, що мені дивився вслід,
А уночі на східці клав півонії.

Їх мама ранком ставила в банки,
У глеки керамічні і у вази.
Очима посміхалися батьки,
А вголос - не сміялися ні разу.

І пахла наша хата і цвіла,
Й сусіди говорили без іронії:
- Невже таки не зглянеться вона,
Допоки ж він носитиме півонії?

...А він носив уперто кожну ніч,
То білі, то рожеві, то червонії,
Світилися вони, як сотні свіч,
І гріли мені душу ті півонії.


...Наївні,горді юності часи.
Вас весни віднесли кудись у повені.
З тих пір багато бачилось краси
І оберемки квітів подаровано.

Серед троянд, гвоздик (тепличний цвіт).
Серед мімоз весняної агонії
Чомусь згадалось: уже стільки літ
Ніхто не дарував мені півонії..

( НАТАЛЯ БАКЛАЙ)
"ПІВОНІЇ"

• 
• 
•