Ольга, 68 - 26 января 2008 20:54

ТАЄМНИЦЯ ЛЮДСЬКИХ ПОЧУТТІВ:
___________________________________


***
ПОЕТИЧНА СТОРІНКА
НАТАЛЯ БАКЛАЙ "БІЛЯ ПІЗНЬОГО ГЛОДУ"(ЕТЮД)

12
Як ніч відпливе у вічність,
Погляну тобі у вічі.
Дощем припаду на скроні,
Туманом зійду в долоні.
Сонцями сяйну крізь вії,
Навію осінні мрії,
Теплом огорну всю душу,
Скажу, бо сказати мушу:

- Це ж треба, щоб саме в осінь
Дві допі переплелося,
Й мені, як зорі без неба,
Не можна уже без тебе.

13
Чи то листя отак шелестить,
Чи вітри заспівали хором,
Що, мовляв, запізніло ти,
Маниш глодом мене червоним.

Що мені вже давно пора
Зупинити дощі сміливі,
І писати в напів-пера,
І мовчати, що я щаслива.

Чи то осінь згорає до тла,
Чи то глід підпалив дерева?
Що без тебе вже я - не я,
І що ти - вже не ти без мене.

14
Осінній день вже осінню пропах
Деревам ні з ким в лісі говорити,
Згубили птахи гнізда на дубах,
Ні повернуть назад, ні повторити.

Стоять віки, неначе вожаки,
Стоїть печаль якась несамовита,
Летять роки,(не листя), а - роки,
Ні повернуть назад, ні повторити.

Ти тільки будь! Ти довго будь і все...
Наш глід живий. Гілля зимі відкрите.
А навесні він знову зацвіте,
І не таке вже це життя й пусте,
Бо є у ньому вічне і просте,
І можна щось вернуть і повторити.



15
ОСІННЄ НЕБО ВИПИЛО ТЕПЛО
ЗЕМНОЇ ЧАШІ, ТА Й ПІШЛО В ГЛИБИНИ.
НЕПРАВДА, ЩО, НІЧОГО НЕ БУЛО -
ЛЮБЛЮ Й ЛЮБИЛА...

ЖОВТНЕВИЙ ДЕНЬ У ВИРІЙ ЗОДЯГНУВСЬ,
І СЛУХАЄ, ПРО ЩО Я ГОВОРИТИМУ,
НЕПРАВДА, ЩО ВІД ТЕБЕ ВІДВЕРНУСЬ -
ЛЮБИЛА І ЛЮБИТИМУ...

СПИНЮ НЕ ВІТЕР, А СЕБЕ СПИНЮ,
І СВОЮ ДОЛЮ ЯКОСЬ ВЖЕ ТВОРИТИМУ.
ЦЕ ПРАВДА - БЕЗ ЛЮБОВІ НЕ ПОМРУ,
АЛЕ БЕЗ ТЕБЕ - Я НЕ ЖИТИМУ...

• 
• 
•