Горпина, 60 - 5 ноября 2007 12:25

бабочка грациозно села на флейту
покачнулось равновесие музыки
и вновь зажурчал ручеек мелодии...

Я так долго искала
Того чего еще не знала,
Думала нашла любовь
Оказалось рваны раны.
Снова опечатоны двери моей души,
В глазах угли, а не огни.
Реальность скушала мечты мои,
А жизнь перевернула сны мои.
Брожу одна по осенним тротуарам,
Улыбаюсь парам,
стараюсь жить дальше,
Быть может так оно и надо,
Может одиночество -
Это моя награда,
Правда, но я этому совсем не рада.

Криваві сліди на тернистій дорозі
Залишились тінню, що зникла вночі.
Ти зовсім один, твоє серце в тривозі
Так рветься з грудЕй і дико кричить.
Але в цілім світі ніхто не почує
Цей вираз журний твоєї нудьги.
Лиш вірний собака душею відчує
Самотність твою й припаде до ноги,
Сумними очима подивиться в душу,
На віях коротких сльоза затремтить,
Твоє забуття на хвилинку порушить,
Лизне ніжно в ніс і під стіл забіжить.